Шовіністичний рупор Кремля – телеканал «Царьград» – намагається зрозуміти, «у чому полягає таємниця зустрічі Лаврова з Рубіо, яка не відбулася», та й взагалі зриву «Будапешта». «Чому поки що не вдається предметно обговорити кроки щодо реалізації домовленостей президентів двох країн, досягнутих під час телефонних переговорів 16 жовтня? На жаль, на те є причини, які є приватним проявом ширшої проблеми – екзистенціальної для Росії», – занурюється у «філософію» путінський телеканал... «Американська локшина на російських вухах» «Царьград» нагадує, що зустріч Рубіо і Лаврова мала відбутися 23 жовтня, але представники США і РФ, «схоже, не змогли домовитися, як далі рухатися до підготовки будапештського саміту». «Конструктивне обговорення», як охарактеризувало цю «телеконференцію» наше МЗС, виявилося насправді не надто конструктивним. І на те є дуже серйозні причини: американської локшини на російських вухах вже більш ніж достатньо!», - нервує «Царьград». Цитуючи заяви Трампа про те, що Україні та Росії «слід просто зупинитися на тих рубежах, на яких вони знаходяться», телеканал вважає, що «це означає тільки те, що, налякавши перед цим Москву «Томагавками» і отримавши можливу поступку з Херсоном і Запоріжжям, Трамп, природно, пішов далі, повністю ставши на точку зору Києва». «Царьград» підкреслює, що Зеленський при цьому, «щоб збити темп російського наступу і краще підготуватися до продовження війни (...) видав базу, повністю, ймовірно, узгоджену з Білим домом: «Ми нічого Росії дарувати не будемо». «Отже, перед нами вимальовується абсолютно огидна картина. М'який і люб'язний переговірник Віткофф домагається від Росії поступок, а Трамп, бачачи бажання Москви укласти нехай навіть «похабний мир», раз по раз піднімає планку, вимагаючи поступитися більше. Що ж це таке виходить? Слов'янськ – героїчний символ Руської весни – залишиться у Зеленського? Що ж це буде за мир? І для цього ще треба їхати до Будапешта?!», – лютує «Царьград». Він твердить, що «вимога Трампа укласти «угоду там, де ми знаходимося, на лінії розмежування» нічим не відрізняється від нахабних вимог Зеленського про перемир'я на поточних позиціях, яке, повторимо, потрібно Києву, щоб краще підготуватися до продовження війни». «Коли вона спалахне знову, і дуже скоро, Трамп перший скаже, що він тут ні при чому, що у війні винен хтось інший. Він-де уклав мир, і тепер це не його справа, нехай за це відповідають інші, як зараз це відбувається в Газі. Мало того, Трамп вже знову погрожує Москві: Ми намагаємося досягти угоди. Якщо вона буде досягнута – це чудово. Якщо ні, багато хто заплатить велику ціну. «Багато хто» – це виключно Росія. Україну, щоб не підставлятися на Заході під шквал критики, Трамп змушувати платити «велику ціну» не буде», – впевнений «Царьград». Телеканал підкреслює, що «в Москві відразу побачили нечесну гру Трампа – прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков був змушений «по гарячих слідах» інформацію про можливість заморожування конфлікту по ЛБЗ спростувати: переговорна лінія Росії щодо пропозицій зупинити війну на поточних позиціях не змінюється». «Таким чином, оскільки зустрічі Лаврова і Рубіо поки не буде, Трампу дали час одуматися, особливо в тому, що стосується завершення конфлікту по ЛБЗ. Таке відбувається не вперше. Жорстка реакція Росії в минулому приводила Трампа до тями, і він відступав. Але є проблема, яка нікуди не дівається. Все це відбувається тому, що американці бачать: Москва дуже хоче помиритися. А раз так, вирішили американці, – треба посилювати вимоги і «роздягати» росіян далі. Це, до речі, пояснює і сміливість Зеленського, який дав «відлуп» Трампу після останньої зустрічі в Білому домі, – йому це дозволили», – вважає «Царьград». «Але і в Москві сидять не дурні, з шулерами грати за їхніми правилами Кремль не має наміру: значить, попереду черговий виток ескалації, і дорога до миру в Україні не буде гладкою і короткою. Якщо Трамп хоче попиаритися в Будапешті, США повинні перестати відверто шахраювати», - суворо попереджає кремлівський телеканал. «І останнє. Невже комусь у нас не ясно, що, щоб взяти в Україні хоча б те, що вже є на папері конституційною територією Росії, – чотири області (Крим не враховується) в їх адміністративних кордонах, треба зайняти більше територій, які і стануть предметом торгу при укладенні миру. Зараз ми торгуємося з приводу свого. Так не можна, бо це небезпечно», - нервово підсумовує «Царьград». «Вистрибнути непросто» Офіційна «Парламентская газета» взяла інтерв'ю у колишнього посла РФ у США в 2008-2017 роках, а нині першого заступника голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Сергія Кисляка. Той спробував пояснити, «що насправді хоче сьогодні отримати Трамп в Україні». «В останні тижні питання про можливість поставок американцями українському режиму «Томагавків» було роздуте в пресі, в тому числі і на тлі неоднозначних висловлювань з цього приводу президента США. І така «невизначеність» напевно не випадкова - це елемент публічного тиску на Росію в питаннях врегулювання на українському напрямку. До речі, озвучена зараз тема «Томагавків» не нова. Про такі крилаті ракети великої дальності Зеленський просив ще в своєму черговому «плані перемоги», якщо не помиляюся, в 2024 році. Не пропонували їх йому тоді, не отримав він їх і зараз. У нинішній адміністрації США все ж взяв верх здоровий глузд», - заявляє Кисляк. Він вважає, що «крім твердої реакції з нашого боку американці враховують і той заділ для пошуку переговорних рішень, який був створений розмовою президентів в Анкориджі». «На відміну від усього, що просувають разом зі своїм клієнтом у Києві європейські країни, на Алясці намічалися напрямки, в яких слід було б шукати розв'язки, якщо і ми, і вони хочемо мирного вирішення по Україні. До речі, при всіх невизначеностях і мінливості в публічній риториці Вашингтона, я не чув жодних заяв, які скасовували б Анкоридж», - додає Кисляк. На питання, чи допускає він, що «американці змінили свої глибинні підходи до РФ», Кисляк відповідає: «Про це говорити теж рано. Але тут є щось нове - при Трампі Білий дім більш прагматично діє з позицій примату американських інтересів. У них свої національні інтереси, у нас свої. Чи можливі деякі схожості? Можливі. Треба вести розмову, вести чесно. Це дає можливість говорити в очі один одному про те, що є корінними проблемами в наших відносинах, і сортувати шляхи, якими можна разом рухатися». Кісляк вірить, що «Трамп в Україні хоче того, про що і говорить, - припинення воєнних дій». Однак, «ми наполягаємо на необхідності виходу на забезпечення умов для врегулювання, що усуває першопричини конфлікту», повторює Кисляк кремлівські методички. Російський екс-посол упевнений, що «у Вашингтоні сьогодні не можуть не враховувати твердість позицій Москви щодо обов'язкового вирішення завдань СВО». «Інша справа, що їхнє розуміння наших інтересів в Україні часто є спрощеним. Скажімо, в адміністрації Трампа основною проблемою, схоже, вважають площу територій, які залишаться чи ні під контролем РФ. Але ми ж говоримо про те, що СВО вирішує набагато глибші питання. І, перш за все, це про захист людей, які відмовилися приймати державний переворот в Україні, як і сили, що прийшли до влади з неонацистською ідеологією», - знову звертається Кисляк до простої кремлівської пропаганди. На питання, «чи буде Трамп підтримувати Київ далі», Кисляк відповідає ствердно: «Мабуть, так, хоча його підтримка може бути не настільки енергійною і проактивною, як за адміністрації Байдена. Якщо ж Трамп дійсно більше зацікавлений у тому, щоб виявитися миротворцем в Україні, Вашингтону треба тиснути не на Москву, а на Київ». «Не слід, мабуть, впадати в оману, що якщо Трамп говорить про миротворчість, то він розмірковує про Україну, як ми з вами. У нього інші погляди. Але вони відрізняються і від того, чим керувалися його запеклі у всьому противники - демократи. Президент Трамп - частина американської держави, глибинної чи ні, яка рухається в руслі давніх і довгострокових установок на домінування. В рамках цих установок Росія для США навіть законодавчо затверджений «противник». Та й із загальної західної солідарності йому, навіть якби він хотів, вистрибнути непросто», - міркує Кисляк. Нарешті, на питання, «за яких умов Вашингтон при Трампі може зважитися на велику війну з Росією», Кисляк відповідає з надією: «Не бачив заяв з боку Трампа, в яких він висловлював би інтерес до військового зіткнення між США і Росією. Сподіваюся, що війна з нами в плани Трампа не входить». «Неконтрольоване славослів'я» Ще один рупор кремлівської пропаганди – агентство РІА «Новости» – стверджує, що «Росія тепер щаслива за прийняття України до ЄС». «Коли Трамп заявив Зеленському, щоб той прийняв останню пропозицію Путіна, «інакше Україна ризикує бути знищеною від рук Росії», мешканець бункера під Банковою відразу ж побіг дзвонити своїм європейським спільникам: що робимо? Схоже, нас зливають! Найкращий варіант будь-якої антикризи – перебити зраду свіжою перемогою, і вона одразу знайшлася. Всіма інформаційними стрічками пройшла інформація, що а) Єврокомісія запропонує Раді ЄС терміново розпочати переговори про прийняття України до Євросоюзу за першими шістьма тематичними переговорними розділами; б) в ЄС починається обговорення нових правил членства, які можуть прискорити вступ України, Молдови та Чорногорії...», - вступає РИА «Новости». І тут же уїдливо зауважує: «Навмисна акселерація процесу викликала в Українах і в Європах передчасні оди і неконтрольоване славослів'я, де приз глядацьких симпатій в черговий раз отримало гасло «Отримай, Путін!». Агентство підкреслює, що «тема членства України в ЄС була також важливою частиною Стамбульських угод 2022 року, і зараз багато хто вважає, що позитивна позиція Росії з цього питання була значною поступкою». «Незважаючи на те, що міф про протидію членству України в ЄС з боку Росії дуже живучий, для нас рада та любов між європейцями й українцями дуже навіть вигідні — аж до того, що ми готові купити обручки за свій рахунок. Причина проста: вступ України до Євросоюзу викличе в ньому найжорстокіші потрясіння і кризи, які можуть змусити європейців сфокусуватися на своїх власних проблемах», - видає «пояснення» РИА «Новости». І продовжує: «З економічної точки зору, і з цим вже ніхто не сперечається, в особі України ЄС звалить на свої плечі неймовірний тягар: її економіка і зараз є для Європи бездонною дірою, але гроші туди кидають добровільно; після ж «входження в дружну сім'ю» вкачувати туди фінанси доведеться вже примусово. Київ може стати найбільшим одержувачем субвенцій ЄС, виходячи з традиційно низьких економічних показників і постійної потреби в допомозі, і в першу чергу це стосується сільського господарства (сільгоспдотації розраховуються за кількістю гектарів). За оцінками Єврокомісії, тільки щорічна підтримка сільського господарства України буде досягати близько семи мільярдів євро. При цьому дешева українська агропродукція буде направо і наліво банкрутувати тих же болгар і поляків, яким теж потрібно буде допомагати і платити (і це тільки по одній позиції)». «До цього додасться обов'язковий бюджет на відновлення економіки та інфраструктури України, який, за даними Світового банку, становить мінімум півтрильйона доларів. Але навіть це не головне. Головне - щоб прийняти Україну в ЄС, доведеться докорінно змінювати його устрій, а таку операцію пацієнт може не пережити», - запевняє кремлівський рупор. РІА «Новости» з запалом переконує: «Вступ України до ЄС докорінно змінить баланс сил, і основна влада від «старих європейців» (Німеччина, Франція, Італія) перейде до східноєвропейських країн, що призведе до неймовірних конфліктів. І ось прямо зараз у Брюсселі та інших євростолицях на коліні міркують, як і рибку з'їсти, і Україну в ЄС на руках занести». «Варіантів багато, і всі вони погані. Зараз пропонується надати Україні обмежене членство - без права вето. Але відсутність права на вето не скасовує кількість голосів у Раді Європи (близько десяти відсотків), яку отримає Україна завдяки своєму розміру, з яким вона стає п'ятою за політичною значимістю державою ЄС. У староєвропейців з цього приводу істерика, а що робити - незрозуміло. Але укрофілам в ЄС і цього замало: тепер Єврокомісія пропонує поширити принцип кваліфікованої більшості і на питання військово-оборонної політики. Відповідно, з прийняттям України може створитися ситуація, коли прибалтійські тигри, Польща і Україна (з якоюсь Чехією) створять «куленепробивну коаліцію» і, наприклад, вимагатимуть збільшити військовий бюджет ЄС в тисячу разів. І при голосуванні за схемою кваліфікованої більшості вже не буде країни, яка поставить на подібній пропозиції своє вето», - знову намагається переконати РІА «Новости». «До чого призведе прискорене членство України в ЄС - поки що точно ніхто не може сказати, але експерти відразу попереджають, що це міна уповільненої дії», - очікувано підсумовує кремлівський рупор. «Вріс у роль мавпи» На сторінках газети «Взгляд» якийсь московський «політолог» Дмитро Губін нарікає, що «будь-яке загравання з українським націоналізмом, а тим більше бажання з ним домовитися, рано чи пізно призводить до втрати місця в житті, а іноді і самого життя - схоже, усунутий мер Одеси Геннадій Труханов це просте правило не засвоїв». Губін нагадує, що підставою для позбавлення Труханова українського громадянства «став нібито знайдений СБУ російський паспорт Труханова – щоправда, з фото іншої людини, але кого в Україні зараз хвилюють такі дрібниці». «Втім, у частині підроблених доказів СБУ попереду всієї планети, і це слід засвоїти всім, хто вважає думку цієї контори аргументом. І легітимність Труханова не була нескінченною: цього жовтня мали б відбутися вибори мерів і місцевих рад, але не відбудуться, як і всі інші вибори в Україні. Так що вже в листопаді на території, підконтрольній Зеленському, не залишиться жодної гілки влади з неминулим терміном придатності», - заявляє «політолог». «Чи є Труханов проросійським, щоб ось прямо зараз його знімати з посади? Якщо і був, то дуже давно - вже точно не при Зеленському і навіть не при Порошенку. У Мережі неважко знайти його фото і з георгіївською стрічкою, і на заходах, пов'язаних з загальноросійською історією, – і взагалі він формально російська людина. Зате потім він нічого не зробив, щоб зупинити глузування над жертвами 2 травня і відсторонено спостерігав, як в російське місто Одесу проникає бандерівська зараза. Але він цілком органічно вріс у роль мавпи, яку демонструють як «расово правильну», а одеський зоопарк в інших представниках цього виду не дуже потребує», – зло іронізує Губін. Він вважає, що «Труханов – просто одесит, який дуже хотів і домовитися з київською владою, і зберегти залишки обличчя перед виборцями». «Показати своїм землякам, що він впав, звичайно, але не настільки низько, як багато хто. Так, він зберігав до останнього пам'ятники Пушкіну і Воронцову, не сприяв, на відміну від свого черкаського колеги, рейдерським захопленням храмів УПЦ і ще багато чим «провинився» перед тими, хто хотів би Одесу перекодувати до кінця, а її жителів або вбити і вигнати, або змусити стати еталонними українцями...», - і хвалить, і лає «політолог». Він вважає, що Труханов «крутився, як міг і наскільки міг – підгодовував одних штурмовиків проти інших, санкціонував і забезпечив демонтаж пам'ятника Катерині Великій і засновникам міста, взяв участь у перейменуванні вулиць і знищенні меморіальних дощок». «Але «арійцям» цього замало, адже для них він насамперед – капітан запасу Радянської Армії. А це незмивне. І навіть якби в Одесі з'явилася вулиця Бандери, а на місці Пушкіна встала б перед мерією кінна статуя Шухевича, фінал Труханова був би тим самим. Він чужий для Києва і Львова! Просто чужий, не свій», - упевнений Губін. І попереджає: «Така ж доля чекає і Олександра Вілкула в Кривому Розі. Той свого часу теж боровся з бандерівцями, навіть радянські пісні на вокзалі виконував перед телекамерами, а потім очолив територіальну оборону. Але і під нього апарат Зеленського веде глибокий підкоп. Росіяни, євреї, грузини, вірмени у владі в Україні втрачають обличчя і стають співучасниками злочинів київського режиму, намагаючись бути більшими українцями, ніж українці. Але це їх не врятує. У нацистській державі вони етнічно неповноцінні, а це не лікується», - гнівно підсумовує московський «політолог».
